Герої не вмирають

2015-02-20

Реквієм «Герої не вмирають» пам’яті Героїв Небесної Сотні відбувся 20 лютого в Будинку дитячої та юнацької творчості. Ведучі Юлія Демчук та Тетяна Земська розповіли історію становлення України, згадавши козацькі полки Богдана Хмельницького та Івана Мазепи; Легіон Січових стрільців Дмитра Вітовського та Українську Галицьку Армію Мирона Тарнавського; Армію Української Народної Республіки Симона Петлюри; організації українських націоналістів Євгена Коновальця та Степана Бандери; Українську Повтанську Армію Романа Шухевича; сотні тисяч рядових українців, які боролись проти німецьких загарбників в рядах Червоної Армії; членів визвольного руху шестидесятників Вячеслава Чорновола; учасників студентського голодування 1990 року; Небесну Сотню, молодих людей, які поклали власне життя за демократичні зміни в нашій рідній Україні.

Небесна Сотня — то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий, Боже, освяти,

І в мирі, Господи, прийми до себе! — тривожно та печально звучали слова, лягаючи смутком в серця присутніх, викликаючи в них співпереживання та сльози. Свічки пам’яті загиблих героїв обпікали душу, а розмірений бій хронометра відчеканював час скорботи, болю та жалю.

Виступи вихованців гуртків «Бемолька»,«Студія творчості» та «Ми малюємо світ», учнів ЗОШ І-ІІІ ст. смт Шацьк, доповнили гості — заступник голови районної ради ветеранів Василь Семенюк, ветерани Великої Вітчизняної війни Костянтин Чесноков та Степан Королюк. Кожен з них висловив сподівання, що Небесна Сотня полягла немарно, і Україна таки стане вільною, незалежною та процвітаючою країною. А вихованці повинні гартувати в собі моральний та фізичний дух, щоб вирости справжніми захисниками Вітчизни.

Звертанням до кожного стали слова України у виконані Анастасії Захарченко:

Палають серця і стоїть на Грушевського чад,

І стяг український під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна.

Усе неможливе сьогодні перейде межу,

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава,

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні — Героям слава!