• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Жити по совісті

НЕ БІЙТЕСЯ БУТИ СВЯТИМИ

Молоде третє тисячоліття!
Не бійтеся бути святими.

Папа Іван Павло ІІ

Йдемо за минулим услід

І розпач, і біль за плечима.

Щоб цвітом засіявся Світ,

Не бійтеся бути святими.

Нема досконалих зернят.

І ватри немає без диму.

Щоб поле родило щодня,

Не бійтеся бути святими.

Розв'яжуться древні вузли.

Праістина зиркне очима.

Щоб діти щасливі були,

Не бійтеся бути святими.

Найперший Апостол пішов.

Останній появиться зримо.

Щоб скрізь панувала любов,

НЕ БІЙТЕСЯ БУТИ СВЯТИМИ!

Антоніна ЛИСТОПАД

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ ШАЦЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

Разделители церковные

ЧИ ЗНАЄМО МИ БІБЛІЮ?

Ми дуже довго жили в атмосфері нетерпимості до релігії. В одних це виявилося мовчанкою, в інших цькуванням віруючих і варварським ставленням до всього духовного і людяного. Ми забули, що люди віками зверталися до релігії, жили нею. Віками складалася свідомість, яка будувалася на мудрості поколінь, переплавленій у Слово. Саме Біблія прийшла до нас з глибин тисячоліть і увібрала в себе безсмерття народної мудрості, високу життєву філософію, моральні основи буття.

А чи знаєте ви, що слово "біблія" походить від назви стародавнього фінікійського міста Бібліос, де вперше в історії нашої цивілізації навчилися виготовляти матеріал, на якому можна було писати? Написане на кількох папірусах зшивалося. Так з’явився прообраз сучасної книги.

Сьогодні слово "біблія" означає не книга взагалі і не збірник книжок, а тільки одну біблію - найпоширенішу в світі книгу, яка перекладена на 1800 мов світу. Біблія - це збірник древніх текстів, канонізованих релігійними традиціями іудаїзму і християнства як "священне писання". Перша частина Біблії, яка носить назву Старий Завіт, визнається обома релігіями. Друга ж - Новий Завіт - лише християнами. За їх віровченням завіт (договір, союз), укладений Богом у давні часи одним народом - євреями, замінений, дякуючи появі Христа, Новим Завітом із всіма народами на умовах більш духовного служіння.

Канонічна Білія складається з двох частин - 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту. Створення Старого Завіту датується ХІІ - ІІ ст. до нашої ери, Нового Завіту - І- ІІ ст. нашої ери. Межею між цими частинами є народження Ісуса Христа на Землі.

Старий Завіт - це збірка історичних переказів, народних легенд, ритуальних міфів. Наприклад, Книга Буття оповідає про створення світу, про гріхопадіння Адама і Єви та їх вигнання з раю, про злочин Каїна, який вбив свого брата Авеля, про всесвітній потоп, про будівництво Вавілонської вежі тощо. А такі заповіді, як "Шануй батька свого". "Не вбий", "Не вкради", "Не побажай дружини ближнього", " Не обманюй", котрі написані у Книзі Ісход, і сьогодні становлять основу людської моралі.

Поетично-ліричні книги Біблії (серед них такий шдевр як "Пісня пісень") відіграли не аби яку роль в історії культури. Деякі з них несуть і немале педагогічне навантаження. По Псалтирю здавна в народі вчилися грамоти, вислови із "Збірника афоризмів", "Притчі Соломона" великий російський просвітитель Іван Федоров включив до першої книги Азбуки. Складнішим для сприйняття є Новий Завіт - вчення Ісуса Христа. У нашій свідомості найглибше лежать євангельські книги - Матфея, Марка, Луки, Іоана та "Діяння святих апостолів".

Ми часто дивуємося, коли дізнаємось, що розмовляємо мовою Євангелія, коли говоримо про гнаних за правду і спраглих правди, про чистих серцем, про блудного сина, про Юду, що продав Христа, про Пілата, "що умив руки", про Петра, що тричі зрікся свого вчення, про невіруючого Хому...

Ми знаємо з дитинства і про такі споглядальні істини: "Не осуджуйте, щоб і вас не осуджували", "Не шукайте порошини в оці ближнього, а спершу в своєму". І такі діяльні істини: "Шукайте і знайдете", "Стукайте - і відчинять вам".

Євангеліє означає по-старогрецьки - Добра вість, Блага вість. Основу Нового Завіту складають чотири Євангелії, написані Христовими учнями, котрі стали Апостолами, проповідниками його слова. Всі чотири Євангелія - від Матфея, Марка, Луки, Іоана - оповідають ту саму історію про життя Христа. Поряд з Євангеліями до Нового Завіту входять ще "Діяння святих Апостолів". Нарешті 27 книга - "Об’явлення святого Іоана Богослова" ("Апокаліпсис") - це пророча книга, сповнена алегорій, загадкових образів, кінця світу, таємниць, захованих за "сімома печатями". Кінець нашого світу означає перемогу Царства Божого, за яким буде "нове небо і нова земля" - "І нічого вже не буде проклятого".

Чорнобильська катастрофа пробудила Україну і привернула увагу до образу Звізди Полин, про що було оповіщено в "Об’явленні від Іоана". Адже відомо, що слово "чорнобиль" - це назва полину. Великою мірою саме завдяки Біблії Україна стала об’єктом уваги цілого світу як знак великих нагадувань. "І засурмив третій Ангел, - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона..."

В. Григоренко

СОВІСТЬ

В одного поважного чоловіка жила собі Совість. Вона мешкала в старій скриньці, і чоловік нею дуже дорожив. Нехай не нажив чоловік великих статків, але його всі дуже любили і поважали — за доброту, чуйність і Совісність.

Якось трапилося з ним велике нещастя: кудись поділася Совість. Оце лише вчора вона лежала в старій скриньці, а сьогодні її немає. Чоловік перерив увесь свій стіл, зазирнув в усі закутки свого дому. Совісті ніде не було.

Дуже засмутився чоловік і вирішив поділитися своєю бідою з другом. Зателефонував своєму приятелю і розповів про свою біду. Але друг не сприйняв пропажу за велике нещастя. Він сказав, що це дрібниці, що всі щось гублять, тож чи варто з цього приводу так засмучуватися?

Чоловік, розпитавши своїх сусідів і співробітників про їхні втрати і переконавшись, що усі щось губили, трохи заспокоївся, але все ж не переставав думати про те, як він тепер житиме без Совісті? Але що ж вдієш? Треба звикати...

А Совість тим часом просто вийшла погуляти. Набридло їй сидіти вдома. Йде собі по вулиці, сонечко світить, пташки співають. Гарно!

Раптом бачить: хлопчик у дівчинки іграшку забрав. Дівчинка плаче, слізьми вмивається, а хлопчик грається забраною іграшкою. Стрибнула Совість йому в кишеню. Схаменувся хлопчик, соромно йому стало ображати дівчинку, віддав він їй іграшку, вибачився і ще букетик кульбабок подарував. Сльози у дівчинки висохли й вона посміхнулася. Совість визирнула з кишені, побачила усміхнену дівчинку, зраділа і вирушила далі.

Озирнулась Совість навкруги і вирішила проїхатися тролейбусом. А там, як завжди — старенькі з кошиками стоять, а молодики зручно влаштувалися на перших сидіннях. Один у газету занурився, другий капелюха на очі насунув. “Неподобство”, - подумала Совість і заскочила наймолодшому юнакові просто до кишені сорочки. Той одразу скочив із сидіння, вибачився перед бабусею, мовляв, задивився у віконце. Слідом і інші молодики поступилися своїми місцями літнім жінкам.

Літо, спека. Стоїть черга за морозивом. Продавчиня на покупців прикрикує та покваплює. Раптом з нею щось сталося... І тон змінився, і вираз обличчя також.

- Агов, юначе, - гукає продавчиня, - поверніться, будь ласка, я вам решту не додала!

Народ дивується, настрій у людей покращується, всі жартують, сміються і, аби ще трохи затриматися, знову стають у кінець цієї чудової черги...

Ми ж з вами знаємо, що відбувалося: це наша Совість у пишному волоссі продавчині заплуталася...

Словом, багато добрих справ зробила Совість, поки гуляла містом. Незчулася, як звечоріло. Вирішила Совість назад додому вертатися. Приходить і бачить безлад удома. Всі ображені одне на одного, ніхто нікому доброго слова не скаже, лише про свій інтерес дбають. Злякалася Совість від таких змін удома, швиденько стрибнула до кишені господаря, і — отакої! - все змінилося! Господар став добрим і уважним, перестав постійно шпетити домашніх, став цікавитися, чим він може допомогти. Домашні схаменулися, зітхнули з полегшенням: “Дякувати Богові, господар став на себе схожий”.

Ну, а ми з тобою, друже, знаємо, що без Совісті людина стає черствою та окрім себе нікого не бачить. Ось так. Відтоді став господар берегти свою Совість. А то, хтозна, раптом знову вирішить погуляти, що ж йому без неї робити? Так кожному з нас свою Совість треба берегти, тому що без Совісті мертва Душа.

Батьківський комітет України, 2013, №6, грудень, с. 11

(443x67, 10Kb)


Кiлькiсть переглядiв: 167