Шацьк (Шацьке, Шечко) — селище міського типу, центр Шацького району Волинської області України. Населення — 5370 осіб (2011)[1]. Відомий на всю Україну курортний та рекреаційний центр.
Селище розташоване у мальовничій місцевості в західній частині Волинського Полісся, в оточенні озер, які інколи називають Шацькими (Чорне Велике, Світязь, Пулемецьке, Луки , Люцимер, Соминець, Карасинець, Озерце).
Вперше згадується в 1410. У 1984 мешкало 5700 осіб. Розвинена харчова промисловість, лісовий коледж. Під назвою Шацьк відомий з 1788 року (до того звався Шечко).
Герб Шацька — на червоному полі зображення золотого Тризуба князя Святополка-Михайла сина князя Ізяслава-Дмитра, внука князя Ярослава Мудрого, правнука Володимира Великого. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою мiською короною з трьома вежками.
Прапор Шацька — квадратне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1 червоного кольору із зображенням герба Шацька — Тризуба князя Святополка.
Селище розташоване в центрі Шацького району, який розміщений в північно-західній частині Волинської області на північному заході України. Площа селища 5,75 км². Воно знаходиться на відстані близько 17 км від кордону з Польщею і приблизно за 11 км від кордону з Білоруссю[5]. Висота над рівнем моря — 170 м. Селище оточують Шацькі озера.
Клімат Шацька помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища – в липні (18,0 °С).
У селищі діють:
дві школи: І-ІІІ ступенів і І-ІІ ступенів;
два дитячих садка;
Шацький лісовий коледж імені Валентина Сулька;
кінотеатр «Чайка»;
три бібліотеки;
музична школа;
районна спортивна школа; Будинок дитячої та юнацької творчості.
Пам'ятник Тарасові Шевченку, встановлений у сквері в центрі селища;
пам'ятник невідомому солдату, побудований на братській могилі радянських воїнів 1941—1944 років;
обеліски на честь загиблих в роки Великої Вітчизняної війни, споруджені на вул. 50 років Перемоги та вул. Гагаріна[13];
пам'ятник розстріляним євреям, встановлений на місці їх розстрілу у 1990 році, у 1995 році замінений новим[21];
меморіальна дошка командирові партизанського загону С.О. Шковороді.
.
Автор тексту: Цвид Євген Михайлович